Новини

Експрес-лист №6: Особливості діяльності ОМС у період карантинних заходів

Оприлюднено

Експрес-лист №6

Всеукраїнська асоціація органів місцевого самоврядування «Асоціація об’єднаних територіальних громад», з огляду на прийняття низки нормативно правових актів, спрямованих на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, та документів пов’язаних з ними, підготувала підбірку актуальної на сьогодні інформації, що буде корисною для об’єднаних територіальних громад.

1)  Продуктовим ринкам знову заборонили працювати під час карантину.

Постановою Головного державного санітарного лікаря від 30.03.2020 р. №5 було встановлено перелік вимог, за дотримання яких дозволено функціонування ринків під час карантину.

Але вже 13.04.2020 року Постановою Головного державного санітарного лікаря р. № 9 прийнято Постанову «Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Головного державного санітарного лікаря України від 30 березня 2020 року N 5».

Прийняття постанови обґрунтовано «наявними фактами порушення протиепідемічних заходів при здійсненні торгівлі на ринках, відповідно до статті 40 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”»

2.У Держпраці надали роз’яснення, як на період карантину правильно запроваджувати неповний робочий час і чим він відрізняється від скороченого робочого часу.

Так, умовно робочий час за тривалістю можна поділити на:

1. Нормальний. Тривалість робочого часу працівників встановлена 40 годин на тиждень;

2. Неповний. Робочий час становить меншу кількість годин, ніж встановлено нормативно-правовими актами;

3. Скорочений. Час, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові функції, але оплата праці такого працівника проводиться в повному розмірі.

Поняття «скорочений робочий час» та «неповний робочий час» є різні за своєю суттю.

Зокрема, скорочений робочий час встановлюється:

  • для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;
  • для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень;
  • для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, – не більш як 36 годин на тиждень;
  • для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших) – скорочена тривалість робочого часу встановлюється законодавством.

Неповний робочий час може бути встановлено угодою роботодавця і працівника на певний строк і без зазначення строку. В обов’язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14 років, дитину-інваліда, для догляду за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку. Варто зазначити, що за згодою роботодавця неповний робочий час може запроваджуватися для всіх категорій працівників.

Оплата праці у випадках встановлення неповного робочого часу провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Запровадження неповного робочого часу відповідно до статті 32 КЗпП України є зміною істотних умов праці, відповідно його запровадження потребує завчасного попередження працівників не менше ніж за два місяці. Якщо ж неповний робочий час встановлюється за бажанням працівника, то попередження працівника за два місяці не вимагається, і неповний робочий час може бути запроваджений з будь-якого моменту.

У разі написання працівником заяви про встановлення йому неповного робочого часу, він має зазначити наступне:

  • вид неповного робочого часу (неповний робочий день чи неповний робочий тиждень),
  • режим роботи під час неповного робочого часу (час початку та закінчення роботи),
  • період, на який встановлюється неповний робочий час тощо.

Отже, неповний робочий день (та його тривалість) встановлюється за згодою сторін будь-якому працівнику, а скорочений (та його тривалість) – встановлений законодавством тільки для окремих категорій працівників.

При неповному робочому дні праця оплачується пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, а при скороченому робочому дні – як за повний робочий день.

3. Міністерство охорони здоров’я надає роз’яснення що таке “громадське місце”.

Громадське місце – це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під’їзди, а також підземні переходи, стадіони.

Також це:

  • ліфти і таксофони; 
  • приміщення та території закладів охорони здоров’я;
  • приміщення та території навчальних закладів; 
  • дитячі майданчики; приміщення та території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту; 
  • під’їзди житлових будинків; 
  • підземні переходи; 
  • транспорт загального користування, що використовується для перевезення пасажирів;
  • приміщення закладів ресторанного господарства; 
  • приміщення об’єктів культурного призначення; 
  • приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; 
  • стаціонарно обладнані зупинки маршрутних транспортних засобів тощо.

Опосередковано громадські місця також визначаються у статті 178 Кодексу:

  • вулиці, 
  • закриті спортивні споруди,
  • сквери, парки, 
  • всі види громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення).

Перелік громадських місць може бути розширений органами місцевої влади. 

Так, у місті Києві перелік громадських місць визначено розпорядженням Керівника робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації виконавчого органу Київської міської ради від 04.04.2020 № 12. До громадських місць згідно з розпорядженням відносяться також зупинки громадського транспорту та 50-метрова зона навколо них; церкви та 50-метрова зона навколо них; заклади торгівлі закритого і відкритого типів, зокрема торгові ряди та ринки; кінотеатри та прилегла до них територія тощо.

Міністерство охорони здоров’я України закликає дотримуватись правил карантину та залишитися вдома.